Лубенська спеціалізована школа № 6

 
Ласкаво просимо на офіційний сайт | Welcome to the official site

Оголошення

      До уваги батьків!!!

       Наказом №54 

     від 01.06.2018р. 

    зараховано 92 учні

        до 1 класу.

    Вільних місць немає.

Головна arrow Шкільна книга рекордів arrow Наукове товариство "ДивоСвіт" arrow Політика як війна: основні стратегії й тактики/ Беленко Юлія
Політика як війна: основні стратегії й тактики/ Беленко Юлія Надрукувати Надіслати електронною поштою
На сьогоднішній день у більшості цивілізованих держав політика стала тією сферою суспільних відносин, де відбувається боротьба за владу. Навіть досягнувши своєї мети після запеклих передвиборчих баталій, державні діячі продовжують маніпулювати свідомістю широкого загалу з метою заручитися якомога більшою підтримкою людей, що є потенційними виборцями під час наступних перегонів.
Комунікація є невід’ємною складовою будь-якої сфери суспільного життя, у тому числі й політичної. Мова політиків стала об’єктом дослідження як вітчизняних, так і закордонних учених, оскільки в умовах демократичного суспільства питання влади є не закритими для широкого загалу, вони активно обговорюються як пересічними громадянами, так і професійними політиками, які використовують мовні засоби не лише для вираження власної позиції, а й з метою здійснення впливу на реципієнтів. На думку більшості лінгвістів, політичний дискурс належить до особливого типу спілкування, якому притаманні такі характерні риси, як переважно імплікована сугестивність, ситуативна обумовленість та цільова установка на формування необхідних для того чи іншого політика думок серед широкої аудиторії адресатів з метою здобуття серед них максимальної підтримки. 
На разі політичний дискурс вербалізується в різноманітних текстах: розмови про політику в колі родини  та друзів (анекдоти, плітки); листівки та графіті; телеграми та листи громадян, у яких вони виражають свою підтримку або протест; політичний скандал; прес-конференція; публічні політичні дискусії; публічні виступи та промови політичних лідерів; закони, накази та інші політичні документи; міжнародні перемовини, офіційні зустрічі керівників держав тощо. 
Незважаючи на наявність такого широкого спектру жанрових різновидів одним із найефективніших способів впливу на реципієнтів є політична промова, а використання в ній засобів експресії є дієвим механізмом, за допомогою якого промовець здатен переконати слухачів, вплинути на них та спонукати до дій. Саме тому мова політика повинна бути не тільки зрозумілою широкому загалу, а й максимально експресивною, що забезпечується використанням певних прийомів як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях.
Крім того, ідеологічна боротьба вимагає ретельно продуманих тактик і стратегій, які допомагають реалізувати головну прагматичну ціль політика – маніпулювати соціальною свідомістю. 
Більшість науковців дотримується одностайної думки, що провідною у сфері політичної комунікації є стратегія персуазивності (від латинського “рersuasio”, що означає переконувати, переконливий). Іншими словами, свідоме та цілеспрямоване використання вербальних та невербальних засобів із тією метою, щоб переконати інших перейняти певні погляди та ідеї, погодитися з тією чи іншою думкою та діяти відповідно. Дана стратегія реалізується через певні тактики – «операції вибору та комбінування, тематичного оформлення й мовного чи іншого кодування комунікативно-мовної дії, що підпорядковано персуазивній стратегічній меті». Лінгвісти виділяють наступні тактики: тактика атракції та зміцнення довіри, тактика активізації адресата до дій, тактика аргументації й тактика активації емоції. При чому вище згадані складові персуазивної стратегії не існують окремо, вони застосовуються в комплексі, підсилюючи та доповнюючи одна одну.
Аналіз промов, виголошених  чинним Президентом США протягом його першого року перебування на посаді, дозволив нам зробити висновки, що на даному етапі найбільш продуктивними для американського політичного дискурсу є такі прийоми, як  метафора, лестощі, сяючі узагальнення, техніка переможця, нові ідеї та риторичні питання, у  яких і реалізуються вище зазначені тактики. Крім того, варто зазначити, що у текстах політичних промов практично завжди спостерігається як імпліцитна так і експліцитна позитивна самопрезентація та негативна презентація опонентів.
Отже, тексти політичних промов створюються з конкретною прагматичною  метою: вплинути на думку широкого загалу задля  того, щоб чинити ідеологічний вплив на поведінку людей. Прагматика текстів політичного дискурсу реалізується завдяки застосуванню персуазивної стратегії, яка послуговується широким набором тактик і кроків, а також використанню стилістичних засобів на лексико-семантичному та синтаксичному рівнях. Політики завжди виважено ставляться до відбору засобів експресії для своїх текстів, оскільки ці засоби покликані виконувати не лише номінативну функцію, вони, насамперед, повинні викликати у свідомості широкого загалу потрібні образи та формувати необхідні для  політика уявлення про існуючу дійсність.

  








 

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Погода


[+]
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Auto width resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • blue color
  • green color